ДОДАТКОВА ВІДПУСТКА ПРАЦІВНИКАМ, ЯКІ МАЮТЬ ДІТЕЙ
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
Статтею 19 Закону України «Про відпустки» передбачено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда,
або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
При цьому поділу на частини ця відпустка не підлягає, вона надається повною тривалістю (10 календарних днів)
Отже, законом визначений виключний перелік осіб, які мають право на таку відпустку:
1.Жінка, яка має двох і більше дітей віком до 15 років;
2.Жінка, яка має дитину-інваліда;
3.Жінка, яка усиновила дитину;
4. Матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи;
5.Одинока мати;
6.Батько дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері;
7. Особа, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків.
Міністерство соц.політики України в своєму Листі 05 серпня 2016 року № 435/13/116-16 «Про порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей» надало додаткові роз’яснення, що стосуються даного виду соціальних відпусток.
Право на додаткову соцiальну вiдпустку залежить як вiд пiдстав, так i вiд вiку дитини. Вищезазначеною статтею визначено вiк дiтей тiльки для такої категорiї, як «жiнка, яка працює i має двох або бiльше дiтей вiком до 15 рокiв». Вiк дитини-iнвалiда, усиновленої дитини, дитини пiд опiкою, дитини одинокої матерi (батька) цим законом не встановлено, тому слiд керуватися загальними нормами законодавства.
Вiдповiдно до статтi 1 Закону України «Про охорону дитинства» дитина — це особа вiком до 18 рокiв (повнолiття), якщо згiдно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолiтньої ранiше. Статтею 34 Цивiльного кодексу України передбачено, що повну цивiльну дiєздатнiсть має фiзична особа, яка досягла вiсiмнадцяти рокiв (повнолiття).
Повна цивiльна дiєздатнiсть може бути надана фiзичнiй особi, яка досягла шiстнадцяти рокiв i працює за трудовим договором, а також неповнолiтнiй особi, яка записана матiр’ю або батьком дитини (ст. 35 Цивiльного кодексу України).
Така вiдпустка надається в обов’язковому порядку за бажанням працiвника.
Законодавством не передбачено строку давностi, пiсля якого втрачається право на додаткову соцiальну вiдпустку працiвникам, якi мають дiтей. Тому, якщо працiвник з якихось причин не скористався цим правом i не використав цю вiдпустку за минулий рiк або ж за кiлька попереднiх рокiв, то вiн має право використати цю вiдпустку, а у разi звiльнення, незалежно вiд пiдстав, йому має бути виплачена компенсацiя за всi не використанi днi вiдпустки, згiдно iз статтею 24 Закону.
Тобто, вiдповiдно до норм чинного законодавства жiнка, яка не скористалась соцiальною додатковою вiдпусткою протягом чотирьох рокiв, має право її використати, а у разi невикористання при звiльненнi має бути виплачена грошова компенсацiя (стаття 24 Закону)
Водночас, у зв’язку з накопиченням деякими працiвниками зазначених вiдпусток за декiлька рокiв, Мiнсоцполiтики напрацьовується проект акта, яким врегульовується порядок надання додаткових соцiальних вiдпусток з метою їх своєчасного та цiльового використання, а саме у разi невикористання такої вiдпустки протягом певного календарного року працiвники втрачатимуть право на її використання у наступному роцi та виплату грошової компенсацiї за таку вiдпустку при звiльненнi.
Частиною шостою статтi 20 Закону передбачено, що додатковi соцiальнi вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, надаються понад щорiчнi вiдпустки, передбаченi статтями 6, 7 i 8 зазначеного Закону, а також понад щорiчнi вiдпустки, встановленi iншими законами та нормативно-правовими актами, i переносяться на iнший перiод або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.
Пунктом першим частини другої статтi 11 Закону передбачено, що вiдпустка повинна бути перенесена на iнший перiод або продовжена в разi тимчасової непрацездатностi працiвника, засвiдченої у встановленому порядку.
Тобто соцiальна додаткова вiдпустка має бути перенесена на iнший перiод або продовжена у разi тимчасової непрацездатностi працiвника, засвiдченої в установленому порядку, яка збiглася з використанням такої вiдпустки.
